Лікарняний понад 4 місяці поспіль: оплата, оцінювання та правила звільнення

Зміст

Тривала хвороба працівника завжди викликає чимало запитань як у кадрової служби, так і в самого хворого. Законодавство України детально регулює межі непрацездатності, процес отримання виплат та правомірність дій керівництва. Головне правило — тривала відсутність через стан здоров’я має супроводжуватися офіційними медичними висновками, а будь-які кадрові рішення повинні спиратися на норми трудового права.

Скільки часу можна безперервно перебувати на лікарняному в Україні

Українське трудове та соціальне законодавство, зокрема частина 2 статті 15 Закону № 1105, не встановлює граничної кількості днів, після якої пацієнту можуть відмовити у лікуванні. Громадянин має право перебувати на лікарняному стільки часу, скільки потрібно для повного одужання або до моменту встановлення стійкої втрати працездатності.

Схожа стаття: Водна дієта: реальні відгуки, результати схуднення та правила

Для контролю тривалих випадків хвороби працює оновлена система експертного оцінювання. Замість ліквідованих МСЕК діють команди оцінювання повсякденного функціонування особи на базі кластерних та надкластерних лікарень згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від листопада 2024 року. Лікуючий лікар формує направлення на таке оцінювання за наявності чітких часових підстав.

  • Безперервна тимчасова непрацездатність тривалістю 120 календарних днів поспіль.
  • Тимчасова непрацездатність за одним і тим самим захворюванням сумарно 150 календарних днів протягом календарного року.
  • Захворювання на туберкульоз — через 10 місяців з дня настання тимчасової непрацездатності відповідно до статті 25 Закону № 1645-III.

Після проходження оцінювання експертна команда ухвалює рішення щодо продовження лікування, надання рекомендацій з реабілітації чи встановлення групи інвалідності. Якщо людину визнають працездатною, електронний листок непрацездатності закривається наступного дня після засідання комісії.

Порядок оплати довготривалого лікарняного

Фінансування тривалої непрацездатності відбувається за чітко розмежованою схемою. Перші 5 календарних днів хвороби оплачує роботодавець власним коштом. Починаючи з 6-го дня і за весь подальший період виплати фінансує Пенсійний фонд України, який повністю адмініструє страхові кошти після реорганізації Фонду соціального страхування з 1 січня 2023 року.

Розмір допомоги безпосередньо залежить від накопиченого страхового стажу застрахованої особи. Якщо стаж становить до 3 років, виплата дорівнює 50% середньої заробітної плати, від 3 до 5 років — 60%, від 5 до 8 років — 70%. За наявності понад 8 років стажу, а також для пільгових категорій працівників допомога нараховується у розмірі 100% заробітку.

Кадрова та бухгалтерська служби зобов’язані вчасно обробляти електронні лікарняні в кабінеті страхувальника на порталі ПФУ. Рішення про призначення допомоги комісія або уповноважена особа з соціального страхування ухвалює протягом 10 календарних днів з дня набуття листком статусу «готовий до сплати». Після цього роботодавець надсилає заяву-розрахунок до Пенсійного фонду, який перераховує кошти на спеціальний рахунок підприємства.

Виплати не припиняються після 120 днів непрацездатності та продовжують нараховуватися на весь час проходження медичного оцінювання. Нарахування зупиняється лише з дня встановлення інвалідності або після повного одужання працівника.

Звільнення за пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпП

Розірвання трудового договору через нез’явлення на роботу понад чотири місяці підряд є виключно правом, а не обов’язком керівництва підприємства. Якщо посадові обов’язки тимчасово виконують інші колеги, а специфіка виробництва не страждає, роботодавець може зберігати робоче місце за хворим необмежений час.

Для застосування цієї статті кадровикам слід правильно обраховувати період відсутності. Йдеться саме про чотири календарні місяці поспіль, а не про суму окремих лікарняних. Якщо працівник між періодами хвороби вийшов на роботу бодай на один день, чотиримісячний строк обнуляється і починає рахуватися заново. Якщо ж лікарняні йдуть один за одним без перерви, нехай навіть за різними медичними кодами та діагнозами, перебіг строку не переривається.

Звільнення визнається законним лише за умови, що роботодавець може документально довести виробничу необхідність прийняття постійного працівника на цю посаду. Також підприємство зобов’язане перевірити можливість переведення працівника на іншу, легшу роботу за його згодою.

Законодавство суворо забороняє звільняти працівника «заднім числом» або в день, коли він уже закрив лікарняний і став до виконання обов'язків. Водночас під час дії воєнного стану за статтею 5 Закону № 2136-IX роботодавець має право видати наказ про звільнення у період хвороби, проте датою звільнення обов'язково зазначається перший робочий день після завершення тимчасової непрацездатності.

Якщо трудовий договір розривають за цією підставою, працівникові обов’язково виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а також повна компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Категорії працівників із захистом від звільнення через тривалу хворобу

Трудове законодавство України встановлює суворі обмеження на розірвання трудового договору з окремими групами персоналу. Навіть у разі безперервної відсутності понад чотири місяці роботодавець не має юридичного права ініціювати звільнення осіб, які підпадають під соціальний захист.

Категорія працівникаЗаконодавча підставаГарантований строк збереження посади
Працівники з трудовим каліцтвом або профзахворюваннямст. 40 КЗпПДо повного відновлення працездатності або встановлення інвалідності
Хворі на туберкульозст. 25 Закону № 1645-IIIДо 10 місяців з дня настання непрацездатності
Вагітні жінки та жінки з дітьми до 3 років (до 6 років за медвисновком)ст. 184 КЗпППовна заборона звільнення за ініціативою роботодавця
Одинокі матері з дітьми до 14 років або дитиною з інвалідністюст. 184, 186-1 КЗпППовна заборона звільнення

Ігнорування цих гарантій призводить до безумовного поновлення співробітника на роботі через суд. У такому випадку підприємство зобов’яжуть виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду та сплатити судові витрати.

Скляренко Олександр

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись до верху